ДОБРИВА
Горох доволі вимоглива до родючості ґрунту культура. За врожайності 2 т/га він виносить 90…120 кг азоту, 35…40 кг фосфору, 75…80 кг калію. 50…60 кг кальцію, 16…26 кг магнію, а також мікроелементи, перш за все молібден і бор. Для порівняння: зернові злакові культури на таку ж кількість продукції засвоюють удвоє менше азоту і в 1,5 раза фосфору. Але біологічні особливості гороху дозволяють повніше використовувати післядію органічних та мінеральних добрив, що вносились
під попередники, засвоювати важкодоступні форми фосфору за рахунок мікоризних грибів, а також синтезувати молекулярний азот
повітря у симбіозі з азотфіксувальними бактеріями.
За рахунок діяльності бульбочкових бактерій шляхом біологічної азотфіксації горох задовольняє до 75% власних потреб в азоті і залишає з пожнивними та кореневими рештками відчутну кількість легкодоступного азоту в ґрунті для наступних культур. Синтез азоту повітря починається із фази двох - трьох листків, досягаючи максимального значення в фазу бутонізації - цвітіння. Діяльність бульбочкових бактерій закінчується в
період наливу насіння.
Негативно позначається на діяльності бактерій недостатнє та нестійке зволоження і підвищена температура повітря. Тому систему добрив у поєднанні з іншими прийомами агротехніки слід
орієнтувати на створення сприятливих умов для діяльності бульбочкових бактерій.
На окультурених землях, в яких на 100 г ґрунту міститься понад 15 мг доступних форм фосфору та калію, а під попередник вносились добрива, горох може дати добрий врожай і без внесення основного добрива. На бідних землях за низької (менше 10 мг на 100 г ґрунту) кількості фосфору та калію треба вносити ці елементи в кількості, що задовольняє повну потребу запланованого врожаю. Азот, завдяки діяльності бульбочкових бактерій, вноситься в кількості лише 25…30% від потреби, бажано шляхом позакореневих підживлень.
Обов’язковим прийомом при вирощуванні гороху є передпосівне внесення в рядки складних гранульованих добрив в кількості 10…20 (по фосфору) кг/га діючої речовини.
