ЗАХИСТ ВІД ХВОРОБ І ШКІДНИКІВ Сої завдають шкоди понад 30 збудників хвороб і 50 видів комах. Ушкоджують її грибні, бактеріальні та вірусні патогени. Грибна інфекція вражає листя, стебла, корені та генеративні органи. На півдні України та в Молдові великої шкоди приносять фузаріози сходів, які викликають гниль коренів, в'янення рослин і загнивання насіння. Холодної весни загибель сходів від фузаріозу може досягати більше 40%. Хвороба носить, як правило, вогнищевий характер. Часто у фазі другого-третього листка окремі рослини в'януть. Іноді випадання рослин спостерігається навіть у фазі цвітіння
і наливу бобів. У таких рослин біля кореневої шийки видно темно-коричневі смуги і плями. У вологу погоду в місцях ураження з'являється білувато-рожевий ватоподобний наліт міцелію гриба. Інфекція зберігається в грунті і на насінні. На ступінь ураження великий вплив мають умови збирання та зберігання. Насіння з підвищеною вологістю уражається сильніше. Рекомендовані для вирощування сорти мають достатній рівень польової стійкості до фузаріозного ураження. Біла гниль (склеротинія) особливої шкоди завдає при вирощуванні сої за умов зрошення. Характерною її особливістю є наявність білого нальоту або ватоподібної маси на нижній частині стебла. Грибниця хвороби легко проникає всередину стебел, черешків і бобів. Стебла хворих рослин легко розламуються на окремі частини і в їх серцевині помітні чорні склероції. Хвороба проявляється протягом вегетаційного періоду, але найбільш часто в фазі бутонізації та цвітіння. Уражені рослини гинуть разом з бобами протягом 4-5 днів. Збудник білої гнилі зберігається у вигляді міцелію на рослинних рештках і насінні, склероції є життєздатними в грунті протягом 3 років. Сорти Аркадія одеська, Ятрань, Фарватер, Сяйво, Данко мають достатню польову стійкість до
склеротініозної гнилі, а також до несправжньої борошнистої роси (пероноспорозу) і септоріозу. Для боротьби з патогенами необхідно застосовувати систему агротехнічних заходів, що стримують розвиток шкідливих організмів, і хімічну обробку надземних частин рослин. Дотримання правильних сівозмін призводить до підвищення врожайності сої та різкого зниження кількості шкідливих патогенів у грунті. Не слід розміщувати сою після соняшнику, оскільки вони мають таку загальну хворобу, як склеротинія. Сівба сої поряд з багаторічними травами також не допускається. Зяблева оранка, оптимальні строки сівби, використання здорового насіння сприяють зниженню інфекції. Своєчасне знищення бур'янів на полях, узбіччях полів і доріг є складовою частиною системи заходів по боротьбі з хворобами. За появи симптомів несправжньої борошнистої роси, бактеріального опіку, септоріозу посіви сої обприскують 1%-ним розчином бордоської рідини в дозі 2 л/га. За необхідності обробку повторюють 2-3 рази через 7-10 днів. Для цієї мети використовують обприскувачі ПОМ-630 (ПОУ), ОП-2000-2-01, ОПШ-15 і опилювачі ОШУ-50А. Норма витрати робочої рідини – 300-500 л/га. Дану операцію можна здійснювати також за допомогою літака АН-2 або вертольота КА-26. Зі шкідників найбільшої шкоди сої приносять акацієва вогнівка, павутинний кліщ, люцернова совка, різні клопи, луговий метелик, бульбочкові довгоносики та інші. Метелик акацієвої вогнівки має жовтувато-сірі крила з білими та іржаво-жовтими поперечними смужками. Задні крила світло-сірі з темною смужкою по краях. Гусениця брудно-зеленого кольору з нечітко вираженими темними червонуватими смужками. На півдні України акацієва вогнівка зазвичай виводить за період вегетації 2-3 покоління. Самки відкладають яйця на зав'язь плодів і молоді боби. Гусениці першого покоління харчуються насінням жовтої акації, гороху і вики, другого і третього – насінням сої та білої акації. На пошкоджених бобах зовні видно невеликі округлі отвори, а самі боби є невиповненими і щуплими. Гусениці живуть в бобах близько місяця, нерідко переходячи із одного в інший. Потім вони опускаються в грунт, окуклюються і там зимують. Показано, що від пошкодження даним шкідником втрачається 1-2 ц насіння сої на кожному гектарі.
Павутинний кліщ поселяється і розмножується переважно на нижній стороні листка, харчуючись його соком. Це призводить до пожовтіння і обпадання листя, прискореного дозрівання, зменшення маси рослин і насіння. Оптимальними умовами для інтенсивного розмноження шкідника є висока температура (29-31 С) і низька відносна вологість повітря (30-50%). Багаторічні наші дослідження свідчать про те, що найбільша шкодочинність павутинного кліща спостерігається в посушливі роки.
Люцернова совка пошкоджує сою в стадії гусениці, поїдаючи листя, а пізніше – квітки, боби і незріле насіння.
Бульбочкові довгоносики рано навесні мешкають на багаторічних бобових травах, пошкоджуючи точку росту. Личинки живуть у грунті й харчуються тканиною бульбочок, що знижує ефективність азотфіксації, зменшує вміст білка в рослинах і сприяє враженню коренів збудниками ряду хвороб. Для оротьби з листогризучими шкідниками позитивні результати дає застосування біопрепаратів – ендобактерину, дендробаціллину і боверину. Проти павутинного кліща, попелиць, бульбочкових довгоносиків, совок, клопів посіви обробляють 20%-ним (0,5-1,0 кг/га), 30%-ним (0,35-0,70 кг/га) або 40%-ним (0,25-0,50 кг/га) метафосом, 30%-ним (1,0-1,5 кг/га) або 50%-ним (0,6-1,0 кг/га) карбофосом. За підвищеної температури хороший ефект отримують від обпилювання меленою сіркою. За появи гусениць лучного метелика посіви обприскують карбофосом у вищевказаних дозах. Для знищення павутинного кліща ефективні Бі-58 і кельтан. Їх застосування дозволяє отримати збільшення врожаю близько 3 ц/га.
При плануванні хімічних обробок проти шкідників потрібно керуватися економічними порогами шкодочинності, які призначені для впорядкування застосування інсектицидів та акарицидів. Показники порогів служать орієнтиром для проведення обробок посівів за відносно невисокої чисельності шкідників, коли виникають сумніви в економічній доцільності захисних заходів. У роки масового розмноження шкідливих видів економічні пороги шкодочинності служать показниками рівня, до якого необхідно знизити чисельність шкідника.
Хімічний метод боротьби застосовують вибірково на полях, де чисельність шкідника досягає економічних порогів шкодочинності. Хороші результати проти павутинного кліща, попелиць, акацієвої вогнівки та інших шкідників, розмноження яких починається на бур'янах, що виростають на узбіччях доріг і в лісосмугах, дають крайові обробки інсектицидами. Їх своєчасне проведення виключає суцільні обробки посівів, які часто економічно не виправдані й призводять до необгрунтованого забруднення навколишнього середовища залишками пестицидів.
У боротьбі з жуками соєвої смугастої блішки, личинками багатоїдного листоїда, гусеницями плодожерки, совками, довгоносиками та іншими шкідниками на сходах і дорослих рослинах сої ефективне обприскування посівів одним з контактних фосфорорганічних інсектицидів
(карбофосом, метафосом, золоном) або синтетичними піретроїдами (амбуш, нурелл Д, суміцідіном). Проти сисних шкідників – попелиць, трипсів, кліщів, а також гусениць молодшого віку, лускокрилих – хороші результати дає застосування системного фосфорорганічного інсектициду фосфаміду (Бі-58). Економічні пороги шкодочинності сої
Обробки фосфорорганічними препаратами проти павутинного кліща слід чергувати протягом сезону або за роками із застосуванням акарицидів інших хімічних класів, омайту або препаратами сірки, щоб попередити розвиток стійких популяцій кліщів.
|
