БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГОРОХУГорох відноситься до родини бобових (fam. Fabaceae Lindl). Районовані сорти зернового напряму використання належать до виду горох посівний (Pisum sativum L.) Останнім часом селекціонери Росії вже створили, а українські (Сумський інститут АПВ) розпочали роботу по виведенню сортів виду Pisum arvense L.(пелюшка), більш придатних для умов з кислою реакцією ґрунтового розчину.
Корінь стрижневий з великою кількістю бічних корінців, що проникає в ґрунт на глибину до 1,5 м і більше. Стебло гороху нечітко виявленої чотиригранної форми, всередині порожнисте, легко вилягає. Залежно від сорту і умов вирощування висота стебла варіює від 25 до 200 і більше см. Розрізняють стебло
просте і фасційоване, якщо суцвіття зібрані у верхній частині у вигляді щитка через зближення вузлів з багатьма квітконосами.
Частка стебла між двома вузлами зветься міжвузлям, а їхня довжина визначає висоту рослин. Короткі міжвузля (значно менші від довжини прилистка) зумовлюють розвиток карликових рослин (<30 см). Скорочені міжвузля (близькі за довжиною до прилистка) характерні напівкарликам (31…60 см). Якщо міжвузля рослин трохи довші прилистка, сорт – середньорослий (61-100 см). Довгі міжвузля (1,5 раза і більше довжини прилистка) зумовлюють розвиток високорослих (101…160 см) і дуже високорослих сортів (>161 см).
Кількість непродуктивних вузлів до першого продуктивного – відносно стійка сортова ознака, яка вказує на групу стиглості сорту. У скоростиглих сортів їх кількість 8…11, середньостиглих – 12…15 і пізньостиглих – понад 15 вузлів. Кількість продуктивних вузлів може значно варіювати в залежності від умов вирощування.
Листки перисті, з 1…3 парами листочків з великими прилистками, закінчуються розгалуженими вусиками, якими горох чіпляється за інші рослини або якісь опори. Останнім часом створені високоврожайні безлисточкові сорти гороху з вусатим типом листа. Ця мутація зумовлена геном af (afila), який у рецесивному стані змінює листочки на вусики. Рослини, зчіплюючись між собою, значно довше утримуються у вертикальному стані. Вусаті сорти більш технологічні, тому що з’являється можливість для прямого комбайнування посівів.
Квітка складається з п’яти пелюсток – прапорця, двох бокових (весел) і двох нижніх (так званий човник), звичайно, по одній – дві, іноді три на квітконосі. У фасційованих форм на квітконосі до чотирьох квіток, а у так званих люпиноїдів – до одинадцяти. Забарвлення квітки біле (зернові сорти) або різних відтинків – від ясно-рожевого і червоного до фіолетового (пелюшка). Форма суцвіть – звичайна пазушна китиця або скупчена – у фасційованих форм.
Боби лущильних сортів гороху мають пергаментний шар, як правило, прямої або слабозігнутої форми з тупою верхівкою, середньої величини (довжина – 4,5…6,0 см, ширина – 1,2…1,4 см), 3…7 - насінні.
Насіння гороху округле, з гладенькою або трохи хвилястою поверхнею; округло-вугласте, з великими заглибинками; зморшкувате (мозкове), переважно з дрібними заглибинками; з майже безбарвною, напівпрозорою шкіркою (зернові сорти) або забарвленою у сірий, бурий, червоно-коричневий чи фіалковий колір, нерідко з мармуровим, крапчастим або мармурово-крапчастим малюнком (пелюшка).
За величиною насіння розрізняють крупнонасінні сорти (маса 1000 шт. – понад 250 г), середньонасінні – 200…250 г, дрібнонасінні – менше 200 г. Розмір
насінин варіює від 3,5 до 9 мм. Сім’ядолі забарвлені у жовтий, жовто-рожевий, оранжевий, зелений або темно-зелений кольори.
Забарвлення насіннєвого рубчика більшості
зернових сортів – світле, окремих сортів – чорне (Таловець 60, Модус, Ефектний). Рубчик не визначається на насінні необсипальних сортів, у яких добре розвинута сім’яніжка зростається з рубчиком і може відокремлюватись лише зі шматочком насіннєвої шкірки. При обмолоті сім’яніжка залишається на насінні у вигляді пуповини.
Перші сорти з геном def (development funiculus) – Неосипаючий 1, Труженик та ін. (Луганський інститут АПВ) займали досить великі площі у виробництві й широко використовувались у селекційних програмах.
Необхідність створення стійких до висипання насіння сортів при дозріванні зумовлена значними втратами на збиранні врожаю, особливо за роздільного комбайнування на великих площах посіву. Ця ознака важлива навіть для стійких до вилягання сортів за умов неможливості вчасного збирання врожаю. Перестій на пні призводить до розтріскування стулок бобів та висипання насіння. В даний час значна частина сортів, що занесені до Реєстру рослин України, з ознакою стійкості до обсипання.
Горох посівний відноситься до
однолітніх ярих культур. Вегетаційний період його 60…120 і більше днів, що залежить як від сорту, так і умов вирощування. Більшість зернових сортів середньостиглі й дозрівають протягом 75…100 днів.
Переважна більшість сортотипів гороху
відноситься до рослин довгого дня і на короткому дні збільшують вегетаційний період і зменшують продуктивність. При цьому скоростиглі сорти на скорочення тривалості дня реагують дещо слабкіше.
Стосовно тепла, то горох – культура помірного клімату. У вологому ґрунті насіння його може проростати за t0 +1…20С. Мінімальна температура для нормального розвитку сходів та формування вегетативних органів +4…50,
тому горох слід висівати навесні якомога раніше. Сходи більшості сортів можуть витримувати короткотривале зниження температур до -5…-70.
Оптимальна середньодобова температура повітря в період вегетативного росту 12…160, формування генеративних органів 16…200, в період росту бобів і наливу насіння 18…220. Але і за нижчих температур він може рости й давати високі урожаї за більш подовжений період вегетації. Температура вища за 260, особливо за посушливих умов, негативно впливає на рівень і якість врожаю. Загальна потреба гороху в теплі для більшості зернових сортів за вегетацію складає суму середньодобових температур 1350…1480 С.
Горох дуже вимогливий до вологи, особливо в перший період розвитку. Для проростання насіння необхідно 110…120% води від маси насіння (для цукрових сортів – 150…155%). Критичним, щодо вологи, є період від початку закладання генеративних органів до повного цвітіння. Оптимальна вологість ґрунту для формування високих врожаїв насіння складає 70…80% ППВ.
Недостача вологи у посушливі роки, особливо на тлі підвищених температур, пригнічує ріст і розвиток рослин, значно скорочує час цвітіння, що призводить до зниження врожайності. За посушливих умов горох добре відгукується на зрошення на початку цвітіння і в період наливу – по 450…500 м3/га. Підвищена кількість вологи, навпаки, викликає стовбуріння рослин, що також негативно позначається на врожайності. Горох – самозапильна культура, тому не потребує для насінництва просторової ізоляції. Однак для зменшення ушкоджень зерноїдом (Bruchus pisorum L.), посіви слід розташовувати не ближче, як за 1 км від минулорічних гороховищ та посівів багаторічних бобових трав.
| 
