ЗАХИСТ ВІД ХВОРОБ ТА ШКІДНИКІВ В системі заходів догляду за посівами гороху важливе місце належить комплексу прийомів захисту рослин від шкідників та хвороб.
Сходи можуть значно ушкоджуватись бульбочковим довгоносиком, його личинками і совками, що підгризають. На дорослих рослинах шкодять гусениці різних совок, попелиці, мінери. Великої шкоди завдають комарики, плодожерки, вогнівки, трипси та зерноїди. На рівень врожайності та її якість впливає цілий ряд патогенів. Найбільш шкодочинними хворобами гороху є кореневі гнилі, аскохітоз, борошниста роса, вірусні та бактеріальні хвороби. Фузаріозна коренева гниль (збудники – гриби роду Fusarium Link.). Ураження гороху може відбуватися протягом усього періоду вегетації. У фазі сходів спостерігається загнивання кореневої шийки, коренів та сім’ядолей, чому сприяє затяжна волога та холодна погода. Характерною ознакою кореневої гнилі у молодих рослин є пожовтіння нижніх листків, яке поступово розповсюджується на листя верхнього ярусу. Підсім’ядольне коліно буріє, на прикореневій частині стебла та головному корені з’являються бурі плями. Підземна частина стебла та корені хворих рослин втрачають тургор, темніють та загнивають. Хворі рослини відстають у рості, в’януть і засихають. Рис.1. Ураження гороху фузаріозним в’яненням У фазах цвітіння – початок плодоутворення проявляється трахеомікозне в’янення. При цьому рослини поникають, жовтіють та скручуються, тому й значно зменшується їхня продуктивність. Судини уражених рослин набувають світло-оранжевого або червоно-коричневого забарвлення через велику масу спор гриба, що заповнюють судини рослин. Захворюванню в цій фазі сприяє посушлива погода, тому що уражаються фізіологічно ослаблені рослини. За умов підвищеної вологості в період наливу насіння також можуть уражатись боби та насіння (білий або рожевуватий наліт міцелію гриба) на уражених органах. Насіння при достиганні стає дрібним, зморшкуватим, зі значно зниженою схожістю, яке є важливим джерелом розповсюдження інфекції. Джерелами інфекції є також ґрунт та рослинні рештки. Аскохітоз (збудники – гриби роду Ascochyta) – один з найбільш шкодочинних захворювань, яке широко розповсюджене в усіх регіонах вирощування гороху. На всіх органах рослини, починаючи з нижнього листка, з’являються округлі світло-коричневі або темно-коричневі плями. Найбільшого розвитку хвороба досягає у фазах наливу - дозрівання бобів за затяжної дощової погоди з температурою 20…25 С.
Найбільш життєдіяльні органи рослини – листки верхнього ярусу, бутони, зав’язі бобів, а в подальшому і насіння, уражуються грибом блідо-плямистого аскохітозу (Ascochyta pisi Lib.). На уражених органах з’являються округлі (до 8 мм в діаметрі) плями світло-коричневого кольору з темно-бурою облямівкою. Потім плями збільшуються, окільцьовують стебла, що призводить до надломування пагонів або загибелі рослин. Рис.2. Ураження аскохітозом Шкодочинність темно-плямистого аскохітозу (Ascochyta pinodes Jones) менш виражена. Гриб може уражувати всі надземні органи рослин, але переважно листки нижнього та частково середнього ярусу. З’являються коричневі плями ( діаметр 2…7 мм) з темним центром і більш світлими краями, що часто зливаються. На стеблах – видовжені плями або штрихи різного розміру або суцільне побуріння. Дрібні плями неправильної форми можуть спостерігатись на бобах. Ознаки ураження темного аскохітозу (Ascochyta pinodella Jones) на рослинах на ранніх етапах подібні до ознак A. pinodes, але більшою мірою уражується нижня частина стебла. У подальшому плями збільшуються (до 10 мм) з проявом концентричної зональності. На бобах формуються дрібні бурі або чорні плями, які можуть зливатися, утворюючи навскісні смуги. Джерелом інфекції є пікніди або перитеції збудника на незораних рослинних рештках або грибниця в насінні. Іржа гороху (збудник – гриби роду Uromyces). Джерелом первинного ураження рослин гороху дводомним збудником Uromyces pisi є ецидіоспори, що сформувались на рослинах молочаю кипарисовидного. В фазах бутонізації - початку цвітіння на надземних органах рослини гороху з’являються жовто-бурі пустули з літніми уредоспорами, які є джерелом розповсюдження інфекції протягом літа. Рис. 3. Ураження рослин гороху іржею За період вегетації розвивається декілька поколінь уредоспор. Максимальне ураження гороху спостерігається у фазі дозрівання. Хвороба викликає передчасне усихання та старіння листків. Сильному розвитку хвороби сприяє тепла та досить волога погода. В такі роки значно (до 25%) знижується продуктивність, насіння уражених рослин невиповнене, дрібне. В кінці вегетації на листках формуються зимові теліоспори.
Для розвитку хвороби обов’язкова наявність ураження рослин молочаю як проміжної рослини. Зараження молочаю відбувається навесні, а інкубаційний період триває один рік. Збудник зимує у формі теліоспор або міцелію в кореневищах молочаю. Збудник іржі U. fabae розвиває всі форми спор на рослинах гороху. Навесні або на початку літа формуються ецидіоспори, які продовжують подальше ураження. Борошниста роса гороху (збудник – гриб Erysiphe communis Grev. f. pisi Dietrich) ушкоджує посіви гороху в усіх регіонах країни, а в окремі роки набуває характеру епіфітотій. Ознаки хвороби з’являються на початку цвітіння на листках і розповсюджуються знизу вгору, а її розвиток триває до кінця вегетації гороху. Хвороба проявляється у виді білого павутинного, борошнистого нальоту міцелію з конідіями, що призводить до скорочення асиміляційної поверхні рослини та порушує процес фотосинтезу. За сприятливих умов наліт вкриває всю поверхню надземних органів. При сильному ураженні врожай гороху може знижуватись до 50% (спостерігається опадання зав’язі або деформація бобів).
Оптимальними умовами для розвитку збудника є вологість повітря 40…60% та температура повітря 18…28 С. Шкодочинність хвороби зростає в роки зі спекотною, сухою погодою, рясними росами та при пізніх строках сівби. Збудник захворювання зберігається у вигляді клейстотецій (плодові тіла гриба) у ґрунті, на уражених рослинних рештках або на багаторічних дикорослих бобових рослинах.  Рис. 4 Ураження борошнистою росою Пероноспороз (несправжня борошниста роса). Збудник – гриб Peronospora pisi Syd. Для поширення хвороби сприятливі загущений посів, підвищена вологість та знижена температура повітря. Первинне зараження відбувається за допомогою ооспор гриба, які знаходяться на насінні або уражених рослинних рештках. Перші хлоротичні плями спостерігають на нижніх листках. З нижнього боку вони вкриті блідо-фіолетовим, потім буріючим конідіальним спороношенням гриба. Джерелом вторинного зараження рослин і розповсюдження інфекції є конідіоспори, які проростають за наявності крапельно-рідинної вологи. Місця ураження з нижнього боку листка вкриваються сірувато-фіолетовим павутинистим нальотом спороношення гриба. На уражених стулках бобів з’являються білуваті плями, всередині яких формуються ооспори збудника.При дифузному ураженні рослини верхні міжвузля укорочені, листки дрібні та деформовані. Такі рослини не дають урожаю і гинуть або формують уражене бурою плямистістю насіння. Бактеріоз (збудник – бактерія Pseudomonas syringae Hall. pv. pisi) – широко розповсюджений в усіх регіонах, особливо у вологі роки. В залежності від місця розвитку збудника розрізняють бактеріальній опік, коли розвиток йде у паренхімі, або судинний бактеріоз – при проникненні бактерій у судинну систему. Судинний бактеріоз проявляється у вигляді втрати тургору, в’янення та усихання рослини. Джерело інфекції – уражене насіння. Бактеріальний опік уражує переважно молоді листки, згодом з нижніх листків поступово переходить на стебла, листки верхніх ярусів та боби у вигляді водянистих плям з маслянистим ореолом. Сильне ураження спричиняє усихання листків, боби і насіння деформовані. Вірусні хвороби гороху інтенсивно уражують рослини у посушливі роки при високій чисельності попелиць. Найбільш поширеними є звичайна та деформуюча мозаїки гороху та жовта мозаїка квасолі. Ураження на ранніх етапах часто спричиняє загибель рослин або їх значне відставання у рості. При зараженні у фазах цвітіння та бобоутворення симптоми проявляються у вигляді слабкої деформації верхніх листочків, але урожай значно знижується. Джерелом інфекції є багаторічні бобові трави, з яких віруси переносяться попелицями. ШКІДНИКИ Насіння гороху та його сходи ще в ґрунті ушкоджують личинки паросткової мухи, дротяники, личинки окремих жуків, гусениці підгризаючих совок. Пошкодження сприяє проникненню в насіння збудників хвороб, воно загниває і не дає сходів або вони ослаблені. Посіви зріджуються, продуктивність рослин зменшується. Бульбочковий довгоносик (Sitona). Сім’ядольні та перші справжні листки гороху пошкоджують бульбочкові довгоносики, які в Україні представлені багатьма видами. Найбільш шкідливими є смугастий (S. lineatus L.) та щетинистий довгоносики (S. crinitus Hrbst.). Зимують жуки в ґрунті або під рослинними рештками на полях бобових. Навесні жуки спочатку живляться листям багаторічних бобових трав, а потім мігрують на сходи однорічних бобових рослин. Жуки обгризають листя з країв у вигляді овальних вигризів. Сильно пошкоджені рослини гинуть. Шкодочинність жуків залежить від погодних умов, строків сівби, відстані місць накопичення жуків від посівів багаторічних бобових трав.
Впродовж вегетації рослини гороху ушкоджуються багатьма видами комах, найбільш небезпечними з яких є листогризучі гусениці різних совок та лучного метелика. Серед сисних шкідників на горосі найбільш небезпечною є горохова попелиця (Acyrthosiphon pisum Harr.). Крім гороху, вона пошкоджує люцерну, рідше вику, квасолю, конюшину. Зимують яйця її на прикореневих частинах багаторічних бобових трав. Навесні з яєць виходять личинки. Спочатку розвивається 1…2 покоління безкрилих партеногенетичних самок-засновниць, що утворюють великі колонії попелиць на молодих листках бобових трав. Потім з'являються крилаті самки-розселювачки, які перелітають на горох і засновують нові колонії шкідників. Самки народжують по 50…170 личинок, розвиток одного покоління триває 8…15 днів, а протягом вегетаційного періоду може вивестися 4…10 поколінь в залежності від погодних умов. Найбільш сприятливими умовами для розвитку є помірно волога і тепла погода. Зменшує чисельність шкідника посушлива або дощова холодна погода. Шкідливість попелиць знижується у фазі дозрівання гороху, коли тканина рослин цупкішає. Крилаті самки перелітають на багаторічні бобові трави, де дають статеве покоління. Після запліднення кожна самка відкладає на стебла рослин до 10 зимуючих яєць. Боби та насіння гороху ушкоджуються плодожерками, вогнівками, але найбільш небезпечним шкідником є гороховий зерноїд. Горохові плодожерки (Laspeyresia nigricana F.) формують у степовій зоні два покоління (Лісостеп – одне). Зимують дорослі гусениці у коконах у ґрунті на глибині 3…5 см і навесні перетворюються на лялечки. Вихід метеликів та початок їх масового льоту збігається з цвітінням гороху. Після підживлення, через 5…13 діб, самки починають відкладання яєць (по одному, рідше по 2…3) на нижній бік листків, прилистки і чашечки квітів. Одна самка може відкласти за 10…12 днів до 240 яєць.В залежності від температури повітря через 5…24 дні з яєць відроджуються гусениці. Гусениця довжиною до 13 мм, зеленувато-біла з жовтою головою, перед коконуванням стає вохряно-жовтою. Гусениця біля верхнього шва зеленого бобу робить отвір, через який проникає всередину, живиться насінням молодшого віку всередині насінини, а старшого – зовні на поверхні. Протягом життя вона пошкоджує 2…3 зернини, з бобу в біб гусениця не мігрує. Розвиток гусениці триває 12…40 днів: закінчивши живлення, вона прогризає в стулці бобу отвір 1…1,5 мм і заповзає в ґрунт, де і зимує у коконі. Бобова, або акацієва вогнівка (Etiella zinckenella Tr.) ушкоджує горох та інші зернобобові, крім квасолі та нуту, головним чином, в степовій зоні. Гусениця довжиною до 22 мм з мінливим забарвленням, колір гусениці старших віків від червонуватого до брудно-зеленого. Розвивається вогнівка у двох поколіннях. Цикл розвитку шкідника пов’язанний з акацією. Зимують гусениці в невеликих коконах в поверхневих шарах ґрунту. Навесні вони заляльковуються, метелики вилітають в кінці травня – на початку червня і стають активними в присмерках і вночі. Перше покоління розвивається головним чином на жовтій акації. У липні метелики літнього покоління відкладають яйця на боби пізніх сортів гороху та сої. Гусениці прогризають вхідні отвори в стулці бобів, проникають всередину, де живляться насінням, можуть переповзати з одного бобу в інший. Розвиток триває 26…30 днів, після цього гусениці роблять кокони в ґрунті і в них зимують. Гороховий зерноїд (Bruchus pisorum L.) розповсюджений в усій країні, але найбільш шкідливий в Степу та в східному Лісостепу. Жук завдовжки 4…5 мм, чорний, з іржаво-сірим опушенням. Яйця довжиною до 1 мм янтарно-жовтого кольору, подовжені. Доросла личинка довжиною 5…6 мм, кремового кольору, лялечки дещо темніші. Зимують жуки всередині насіння, з яким потрапляють у поле під час сівби, а на півдні – у розсипаному в полі зерні, в рослинних рештках, під корою дерев у лісосмугах. Жуки навесні зосереджуються в добре прогрітих місцях: в садках, по краях лісосмуг, де вони додатково живляться на квітучих рослинах, але можуть тривалий час (3…4 тижні) обходитись без їжі. На посіви гороху жуки перелітають у травні, заселяючи спочатку крайові смуги. Рослини гороху в цей час знаходяться у фазі бутонізації і на початку цвітіння. В цей період жуки живляться пилком і пелюстками. Самки відкладають яйця на стулки молодих бобів (до 35 яєць на один біб), плодючість самок коливається від 70 до 220 яєць. Процес яйцекладки може тривати 50…70 днів. Личинки відроджуються через 6…10 днів, прогризають стулки бобу і проникають у недостигле насіння. Вхідний отвір личинки незабаром заростає. Живлячись вмістом насінини, личинка виїдає в ній порожнину, не пошкоджуючи при цьому насіннєвої шкірки. Хоча у насінину можуть проникнути декілька личинок, в подальшому залишається лише одна, інші гинуть. Розвиток личинок у горошині триває 30…45 днів, лялечок – 15...25 днів (в залежності від зони вирощування). Оптимальна температура для росту і розвитку зерноїда +26…28 С. Перед перетворенням на лялечку личинки підгризають шкірку горошини, в результаті чого утворюється слабопомітна кругла кришечка, через яку і виходять жуки.
Комплекс заходів боротьби із шкідниками та хворобами складають агротехнічні прийоми і використання хімічних засобів захисту. Біологічні особливості більшості шкідників та збудників хвороб свідчать, яке значення у запобіганні масовому розповсюдженню має додержання сівозмін. Своєчасне дискування стерні та якісна оранка сприяють якісному загортанню післязбиральних решток і загибелі шкідників та хвороб, що зимують. Значно менше ушкоджуються більш дружні сходи ранньої і якісної сівби протруєним насінням. Також зменшує інфекційне навантаження якісна боротьба із бур’янами. При перших ознаках захворювання аскохітозом, іржею, борошнистою росою посіви слід обробляти препаратом Імпакт К, к.с. – 0,6…0,8 л/га або Фундазолом 50% с.п., – 0,6…0,8 кг/га, Танго 50% к.е., – 0,6…0,8 л/га або Рекс Топ 33,4% к.с., – 0,5…1,0 л/га. Проти бульбочкового довгоносика у фазі двох-трьох листків проводять крайовий або суцільний обробіток (10…15 шкідників/м.кв.) препаратом Карате 050 ЕС к.е. – 0,1 л/га. У фазі бутонізації – цвітіння посіви гороху ушкоджуються багатьма шкідниками. Особливо небезпечними в цей період є горохова попелиця та зерноїд. Суцільний обробіток інсектицидами проводять за чисельності попелиці – 20…30 ос./рослину, плодожерки і вогнівки – 25…30 яєць/м.кв., зерноїда – 2…3 жука/м.кв. або 15…20 на 10 помахів сачка. Проти плодожерок, попелиці та зерноїда, крім Карате, використовують Актару 25WG в.р.г. – 0,1 кг/га, Альтекс 100 к.е – 0,15…0,25 л/га, Базудін 600 ЕW, 60% в.е. – 0,5…0,75 л/га, Ф’юрі, 10% в.е. – 0,07…0,10 л/га. Проти попелиць, совок, вогнівок та плодожерок вносять Децис, 25% к.е., – 0,3л/га, Сумітіон, 50% к.е. – 0,6…1,2 л/га, Арріво, 25% к.е. – 0,3…0,4 л/га, Шерпа, 25% к.е. – 0,2…0,3 л/га, БІ-58 Новий, 40% – 0,5…1,0 л/га або його аналоги Біммер, к.е., Дуглас к.е., Фостран к.е. Перший обробіток проти зерноїда проводять у фазу бутонізації, другу – за 8…10 днів після першого. Для більш ретельного захисту розсадників насінництва, що продовжують цвітіння, слід проводити додатково третій обробіток.
|
