ХАРАКТЕРИСТИКА НУТУ
Нут – це одна з найдавніших та найцікавіших сільськогосподарських культур. Є свідчення, що його вирощували за 5 тис. років до нашої ери. Якщо брати увесь спектр вирощуваних зернобобових культур у світовому виробництві, то, по-перше, він займає достойне третє місце (щорічно площі посіву займають більш за 10 млн. га), а по-друге, нут являє собою найбільш витривалу серед усіх інших – витримує посуху, спеку і, навпаки, досить толерантний до відносного холоду. Саме тому традиційно нут вирощують у найбільш посушливих і спекотних регіонах планети – в Індії, Пакистані, Сирії, Вірмені та інших. В світовій практиці насіння цієї культури використовують як високобілкові компоненти при виготовленні комбікормів і, особливо, харчових продуктів. Насіння нуту є улюбленою стравою у багатьох національних кухнях. Воно часто використовується у вареному та жареному вигляді, як ласощі, іде на виготовлення супів, консервів тощо (О.В.Бушулян, В.І.Січкар, 2009). Нут визнано високотехнологічною культурою, він є хорошим попередником для багатьох культур, не виснажує ґрунт, має здатність фіксувати нітроген з повітря, чим забезпечує себе і наступні культури додатковим живленням. За сприятливих погодних умов і на достатньому агрофоні врожайність нуту може становити 2,5-4,2 т/га, за екстремальних умов вирощування (посуха тощо) врожай знижується до 10-17%, що також є рентабельним. Як продукт харчування і відгодівлі тварин та птиці представляє цінний високопротеїновий продукт – джерело незамінних амінокислот лізину і триптофану, нут визнаний ідеальним стандартом ФАО за амінокислотним складом. Загальний склад білку у насінні нуту – 24-32%, жиру – 5-6%. Біологічна цінність нуту складає 52-78%, а перетравність – 80-83% (Химия и биохимия бобовых культур, 1986. Зважаючи на наявність у насінні нуту комплексу вітамінів та мікроелементів і враховуючи відсутність антипоживних речовин він цілком придатний навіть для дитячого та дієтичного харчування. У насінні нуту міститься велика кількість калію і кальцію, а також селену. Ці елементи впливають на регуляцію кровотворення і запобігають розвитку багатьох хвороб, в тому числі й онкологічних. Тому використання нуту в харчуванні сприяє лікуванню ендокринних порушень, аритмії серця, нервових хвороб, розчиненню утворень у жовчному і сечовому міхурах, нормалізації артеріального тиску, зміцненню серцевого м’яза, підвищенню еластичності судин (О.В.Бушулян, В.І.Січкар, 2009). В Україні нут відомий давно, але донедавна широкого розповсюдження не мав. Лише останніми роками аграрії зацікавилися культурою, адже у південній зоні України з недостатньою кількістю опадів і частими посухами нут є досить перспективною культурою. Останні декілька років стали тріумфальними для цієї культури в Україні. Буквально за два-три роки площі посіву нуту в нашій країні зросли з 15-20 тис. га до майже 100 тис. га. Насіння нуту користується великим попитом на світовому ринку і наразі є однією з найбільш прибуткових культур сільськогосподарського виробництва України. Бажання вирощувати нут підкріплювалося можливістю реалізовувати товарне насіння без обмежень за кордон.
Таким чином, нут є культурою, яка повинна посісти своє достойне і постійне місце у системі землеробства України. Однак, виробники добре знають і стикалися з тим, що перший рік-два вирощувати нут не складає важкої праці: врожай достойний, насіння якісне і збут майже у полі. Але у наступні сезони вирощування починаються складні, часто фатальні проблеми з захворюваністю вегетуючих рослин, з шкідниками, з отриманням здорового насіння. Аналізуючи таку ситуацію стає зрозумілим, що чим більше площ засівається нутом, тим більше з’являється хвороб, збільшується їх інфекційне навантаження. Саме тому вкрай необхідною є розробка технології вирощування нуту, і, особливо створення чіткої системи захисту його від шкідливих організмів. До цього часу в Україні не існувало цілісної науково-обґрунтованої технології захисту, тому науковці відділу фітопатології та ентомології СГІ-НЦНС разом з співробітниками відділу генетики, селекції та насінництва зернобобових культур взяли на себе відповідальність за розробку такої технології.
|
