ХВОРОБИ НАСІННЯ ТА ВЕГЕТУЮЧИХ РОСЛИН НУТУ Якщо встановлювати головну проблему серед шкідливих організмів на нуті, то такою беззаперечно буде швидке наростання кількості хвороб, які можуть звести нанівець всі надії на отримання врожаю. На нуті у світі зустрічаються більше п’ятдесяти хвороб, однак за умов півдня України найбільш розповсюджені й мають високу шкідливість лише дві – це аскохітоз та хвороби в’янення. 
Основні хвороби нуту До останнього часу за невеликої розповсюдженості культури та невеликих площах посіву хвороби не мали значного впливу на продуктивність культури, навіть невисокої природної стійкості сучасних сортів було цілком достатньо. Зараз, за збільшення посівних площ і концентрації масштабного виробництва цієї культури ми можемо спостерігати стрімке збільшення негативного впливу збудників хвороб на очікуваний врожай, а надалі слід очікувати майже щорічних епіфітотій вже знаних хвороб з більш фатальними наслідками. Не можна ігнорувати і можливість появи нетипових для нашого регіону збудників хвороб нуту. Для інформації у таблиці надаємо результати моніторингу потенційних патогенів нуту на Півдні України. Результати мікологічного аналізу рослин нуту (СГІ, 1997 рік)
Також важливою є інформація щодо етіології основних хвороб нуту. В’янення нуту.Хвороба поширена повсюдно, ураженість посівів може сягати 90%, а втрати урожаю– 25%, а іноді й більше. Збудниками є недосконалі гриби роду Fusarium, Verticillium і Rhizoctonia. Найпоширенішими на нуті є F. oxysporum f. ciceri Schlecht, F. solani f. ciceri (Nart) App. et Wr., F. culmorum Sacc., F. avenaceum Sacc., V. lateritiumKleb., Verticillium dachliae Kleb., Verticillium albo-atrum Kleb. Відв’янення можуть потерпати рослини нуту протягом усього вегетаційного періоду. Особливо велику небезпеку хвороба становить для сходів, спричинюючи загнивання проростків, коренів і сім'ядолей. У молодих рослин спочатку буріє і потовщується підсім'ядольне коліно, а потім прикоренева частина стебла чи головний (стержневий) корінь. Згодом місця ураження набувають темно-коричневого забарвлення, на них утворюються різної глибини виразки та тріщини. Однак, симптоми найбільш виражені у фазі цвітіння, коли спочатку поникає верхівка, в’януть, скручуються, а іноді й обсипаються листочки. Боби формуються у невеликій кількості з дрібним недорозвиненим насінням. Дуже часто має місце пожовтіння або почервоніння листя, опадання листя. Рослини легко вириваються з ґрунту. Пригнічені рослини часто гинуть. Джерелами хвороби можуть бути рослинні рештки, ґрунт, але, головним чином, найбільше значення має інфіковане патогенами насіння. Фузаріоз виявляється на всіх зернобобових культурах також у вигляді трахеомікозного в’янення, ураження бобів та насіння. При трахеомікозному в’яненні спочатку листя втрачає тургор, стебло у прикореневій частині стає темно-коричневим, верхівка його поникає, а потім проходить швидке усихання рослини. Судини коріння, стебла, черешків, листя і квітконіжок ураженої рослини набувають червоно-коричневого відтінку. Основний корінь зовнішньо виглядає здоровим, а дрібні корінці буріють і засихають. При поперечному розрізі коренів та стебла помітне побуріння судин,
які заповнюються гіфами гриба. У вологу погоду в основі стебла уражених рослин з’являються білі, помаранчеві й рожеві подушечки. Такі рослини легко висмикуються з ґрунту. Перед дозріванням спровокований вологою погодою розвиток фузаріозу призводить до знебарвлення стулок бобів і утворення на них і на насінні нальоту білого, помаранчевого і рудого кольору декількох видів фузаріїв. Насіння в уражених бобах щупле, часто зі зморшкуватою шкіркою. Таке насіння втрачає схожість або дає уражені сходи. Аскохітоз (Ascochyta rabiei (Pass.) Labrousse) – дуже розповсюджена хвороба в районах вирощування нуту і є однією з найбільш шкідливих хвороб у регіонах з помірним кліматом. Різке зниження площ вирощування його на Північному Кавказі та в інших степових посушливих регіонах колишнього СРСР у 60 роки ХХ сторіччя було пов’язане з епіфітотією аскохітозу, який у зв’язку з відсутністю стійких сортів майже повністю знищив урожай. За сприятливих умов для розвитку патогену втрати врожаю можуть досягати 100%. Ураження розвивається більш сильно за тривалої прохолодної і дощової погоди. Перші симптоми аскохітозу з’являються на стеблах, листках і бобах спочатку у вигляді світло-зелених, округлих або продовгуватих плям, які згодом стають сірими, сіро-бурими з бурою каймою, іноді з вузьким темним ободком (рис. 7). При сильному ураженні листочки жовтіють, в’януть та опадають. Плямистість на стеблах може спричинити їх перелом, внаслідок чого верхівки цих пагонів в’януть. Патоген (Ascochyta rabiei Labr.) у місцях плям формує концентричні кола темно-коричневих або чорних пікнід діаметром 62-212 мкм. Пікноспори одноклітинні, рідко двоклітинні, циліндричні або яйцеподібні, розміром 6-16×3,4-5,6 мкм. Гриб має також сумчасту стадію – Mycosphaerella rabiei Kovacz., що відносять до родини Mycosphaerellaceae, порядку Dothideales. M. rabiei формує кулясті псевдотеції (90-180 мкм у діаметрі) з циліндричними сумками (65-85×9-10 мкм), в яких безладно розташовані двоклітинні сумкоспори (13-14×5-6 мкм). Існують дані, що аскохітоз на нуті може спричинюватися також і A. pisi Lib.  Ураження різних частин рослин нуту Ascochyta rabiei Labr. а) на листях; б) на бобах; в, г) на стеблах Пікноспори збудників аскохітозу бобових культур починають проростати і можуть уражувати рослини за вологості повітря вище 90% і температурі вище 4оС. Однак сильний розвиток хвороби спостерігається у період випадіння рясних опадів за температури повітря 20-25оС.
За таких умов з пікнід іде рясне виділення пікноспор, які легко переносяться вітром і крапельками дощу на здорові рослини і викликають їх зараження. Інкубаційний період хвороби залежить від температури і виду патогену, для A.pisi він дорівнює 6-8 добам за температури 20-25оС, а для A.rabiei 2-4 добам. Чергування вологої і сухої погоди стримує розвиток аскохітозу, а при температурі вище 35оС припиняє його зовсім. Первинними джерелами інфекції аскохітозу є уражене
насіння і залишки уражених рослин. Патоген у вигляді грибниці часто проникає у насіння доволі глибоко (до 2,5-3,2 мкм), чим в окремих випадках можна пояснити неповну ефективність протруювання насіння. На рослинних залишках гриби зберігаються у вигляді пікнідіального спороношення, деякі у сумчастій стадії, грибниці й аскоспор. Останні можуть знаходитись у ґрунті
тривалий час (3-4 роки) і бути першопричиною виникнення хвороби при відсутності патогенів на насінні. Гриб протягом усієї вегетації
зберігає здатність уражувати наймолодші, життєздатні частини рослин – листочки, черешки, плодоніжки та стулки зав’язі й зелених бобів. У польових умовах первинне ураження проходить у ранні фази. Сходи, або молоді рослини зазвичай гинуть, однак стають джерелами вторинного ураження. До фази цвітіння та плодоутворення у посівах накопичується велика кількість інфекції у вигляді опалих уражених листочків і черешків листя. У фазі плодоутворення і на початку дозрівання спостерігається найбільший розвиток хвороби. Нерідко насіння утворюється щуплим і має меншу енергію проростання і схожість. Хвороба може стати причиною недобору урожаю насіння до 2-7 ц/га. Встановлено, що внесення під бобові культури збільшених норм калійних добрив зменшує рівень розповсюдження та шкідливості аскохітозу в 1,5-4,5 разів. Ascochyta rabiei – це вузькоспеціалізований гриб і у сильній мірі уражує лише нут, включаючи дикий вид C.pinnatifidum. Спостерігається чітка імунологічна диференціація культурних форм нуту до збудника аскохітозу, яка обумовлена їх еколого-географічними
особливостями. Примітивні культурні форми східного ареалу високо сприйнятливі і за штучного ураження гинуть або дуже сильно знижують врожай. Із західного ареалу культури (Болгарія, Франція, Чехія, Словаччина, Молдова, Україна) виділяють окремі стійкі сорти. Багато вчених указують, що стійкість
генотипів нуту до A.rabiei має вузьку генетичну базу, в зв’язку з чим
вони рано чи пізно стають чутливими. Іржа(Uromyces ciceris-arietini (Grognot) Boyer. et Jacr.). Гриб має вузьку спеціалізацію і уражує тільки нут. Хвороба виявляється у фазі "бутонізація-цвітіння". Шкідливість її значно нижча, ніж аскохітозу і полягає у загальному послабленні фотосинтетичної активності рослин. У роки з великою кількістю опадів під час вегетації нуту, що створює сприятливі умови для хвороби, урожайність культури внаслідок ураження може знижуватися до 15%, так як у хворих рослин порушується фотосинтез, листя передчасно жовтіє та
опадає. Відмічається, що при пізньому посіві шкідливість хвороби суттєво зростає. Хвороба проявляється у вигляді жовтувато-коричневих пустул, що порошать, зазвичай з нижньої сторони листя, які розкидані або розміщені кільцем біля центральної великої пустули, уредоспори округлі, розміром 17-29 мкм, жовто-бурі. Під час дозрівання пустули стають темно-бурими, телейтоспори в них округлі (18-28 × 14-24 мкм), знаходяться на безкольоровій ніжці. На нуті розвиваються тільки уредо- і телейтоспори, ецидіальна стадія невідома. Разом зі збільшенням площ під вирощуванням нуту, збільшується і спектр збудників хвороб, що стають вкрай небезпечними і шкідливими. Накопичується інфекція збудників фузаріозу, як на насінні, так і на проростках, стеблах тощо.
|
