ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОРОХУ
Горох є однією з найстародавніших сільськогосподарських культур. Його насіння знаходили ще в розкопках кам’яного та залізного віків. Зберігаються такі свідчення, зокрема, у Саксонії та Італії. Літописні джерела розповідають, що на території України вже в середині ХІ століття поряд з пшеницею, вівсом, житом і просом наші предки вирощували і горох. Порівняно широкого застосування культура гороху в Україні (на Поділлі) набула в кінці ХVII та протягом наступних століть. Значення цієї важливої зернобобової культури важко перебільшити. В силу біологічних особливостей вона може вирощуватись в усіх землеробських регіонах країни і давати високі врожаї насіння і зеленої маси. Завдяки доволі високому вмісту білка в насінні і вегетативній масі, збалансованості незамінними амінокислотами і легкої засвоюваності їх горох є надійним продуцентом дешевого рослинного білка (витрати на виробництво 1 т перетравного протеїну із гороху в 2,5…3 рази нижчі, ніж із насіння злакових культур) і знаходить широке застосування в харчових та кормових цілях. Високий ступінь перетравлюваності білка пояснюється більш легким його розщепленням у воді та сольових розчинах (в складі білків гороху переважають глобуліни – 60…80% від загального вмісту і 5…15% – альбумінів). Введення гороху в раціон тварин суттєво скорочує витрати кормів на виробництво продукції та знижує її собівартість. Біологічна цінність культури дуже висока і складає близько 80%. Велике значення має горох як овочева культура. Зелений горошок багатий білками (6…7%), цукрами у вигляді глюкози і фруктози (4…7,5%), вітамінами, мінеральними сполуками, до складу яких входять залізо, кальцій, калій, фосфор. Це дієтичний продукт, який нейтралізує кислоти в організмах. Велика агротехнічна роль культури. Вирощування гороху, завдяки симбіотичної фіксації азоту із повітря і позитивного фітосанітарного впливу, є важливим чинником біологізації землеробства, підвищення родючості ґрунтів і покращення попередників у сівозмінах. Азот мінеральних добрив засвоюється рослинами лише на 50…60%, що призводить до забруднення навколишнього середовища зростаючою (при збільшенні доз добрив, що вносяться) мірою. Горох значною мірою здатний забезпечувати свої потреби в цьому елементі і залишає з пожнивними та кореневими рештками відчутну кількість легкодоступного азоту в ґрунті для наступних культур. Він також здатен використовувати важкорозчинні мінеральні сполуки, що недоступні для інших культур.
|
